Історія Платформи розпочалася у 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, коли збереження культурної спадщини стало критично важливим.
Постало питання: як захищати, відновлювати та зберігати пам’ять у час руйнувань? Відповіддю стала щорічна Конференція із захисту культурної спадщини, організована у партнерстві з Олександром Никоряком, засновником Всеукраїнської асоціації охорони культурної спадщини.
Сьогодні Конференція трансформувалася у Платформу, яка працює цілий рік, розширюючи масштаби своєї діяльності задля захисту та розвитку нашої спільної культурної спадщини
СЕРЕД НАШИХ ПРОЄКТІВ
Нематеріальний захист спадщини
Цей напрямок ми провадимо через формування любові та збереження через мистецтво: проєкт “Маленькі історії великого Києва” та “Re:Forma духу“
“Маленькі історії великого Києва” – подкасти, YouTube-проєкти та імерсивні мистецько-театральні лекторії, що розповідають історії меценатів, підприємців та діячів Києва.
Мистецький проєкт “Re:Forma духу” народився з врятованої частини зламаної гілки 500-річної Липи Петра Могили була перетворена Костянтином Скритуцьким на скульптуру, що символізує реформу нашого духу через випробування. Збереження культурних артефактів через мистецтво – спосіб, що давно вже рекомендований ЮНЕСКО. Наприклад, Пам’ятник “Інсталасіон Речено” (Milan, Італія) збудований із уламків скульптури 12 століття, які зібрані в єдину нову форму, створюючи враження містичної та історичної енергії. Чи от “Тріумфальна арка” в Берліні, в якій використані залишки давніх пам’яток і яка стала символом нової Європи.
Меценатська підтримки Національного заповідника «Софія Київська».
Відновлення та повернення на Золотих Воротах мозаїчного панно – зображення Богородиці Нікопеї, яка захищала місто від ворогів та вітала з перемогою. Наразі ікона захищена нами спеціальним екраном від пошкоджень через воєнні дії ворога.
«Науковці довели, що на цьому місці була саме ікона Богородиці Нікопеї. Якою вона була, ніхто не знає достеменно. Але залишились візантійські зразки, які я уважно вивчав. А коли здавав свою роботу ще в картоні, то фахівці помітили, що моя ікона Нікопеї – це образ українки: курносенької, із пухленькими губками. Я працював над цим».
Автор мозаїчного панно Леонід Тоцький
В нашому доробку – відновлення унікального даху на Трапезній церкви Золотоверхого Михайлівського собору. Цей невеличкий храм, як припускають, був зведений у 1713–1715 роках у стилі українського бароко. Для його будівництва використали цеглу зі згорілої у 1676 році Симеонівської церкви, що знаходилася на Кудрявці в Києві.
Освітлення Андріївської церкви
Цей проєкт відбувся на прохання Заповідника “Софії Київської”, як нагадування, що навіть у найтемніші часи завжди є світло надії. освітлення храму припинили після його реконструкції. На це бракувало коштів. Щовечірнє освітлення Андріївської церкви коштує близько 400 тис. гривень на рік, і в заповідника не було таких коштів. Потім до цього додалася війна зі світломаскуванням і блекаутами.
“Андріївська церква — архітектурна домінанта всього правого берега Києва. Її вечірнє освітлення зараз особливо важливе, адже українці гостро потребують моральної підтримки. Нам потрібне відчуття певної “норми життя”, що все буде добре. А Софія, весь її комплекс, є важливим символом ідентичності української нації, саме звідси почалася наша Україна, наша державність”
Неля Куковальська, генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська»
Окрема гордість компанії та родини – відновлений козацький храм доби українського деревʼяного бароко 1763 року.
Храм був побудований у XVIII столітті у селі Городище, Черніговської області. В радянські часи комуністичний режим перетворив його на зерносховище. Згодом один із останніх зразків дерев’яного козацького бароко потерпав від занедбаності, гнив, а безцінні дерев’яні елементи просто розграбовували. Понад 5 років, за меценатською ініціативою родини та компанії Довгих, тривала робота з відновлення храму. Реставрували не лише архітектуру храму, а і його іконостас. Під час реставрації виявлено чимало стародавніх фресок, і тепер Свято-Миколаївський храм на 80% автентичний – такий, яким був у XVIII столітті. Після завершення робіт у 2020 році його подарували Музею в Пирогові. Зараз тут перший гарнізонний храм ЗСУ, що діє.
