Українська компанія, що спеціалізується на управлінні нерухомими активами та інвестуванні власного й партнерського капіталу в нерухомість

Цінності та успіхи нашої Родини нерозривно пов’язані зі здобутками представників минулих поколінь – козаків і селян, митців і майстрів художнього слова, науковців і підприємців. Кожен з них залишив свій неповторний відбиток у майбутньому Родини та спонукав нас до подальшого розвитку.

Він вмів любити, як ніхто. Любов до життя, дружини, великої родини, своєї справи та країни стала головним дороговказом для діда Олексія.

Безмежна відданість своїй місії зробили його видатним поетом, літературним критиком та перекладачем. З-під пера діда Олексія вийшли понад сорок поетичних збірок, а більше сотні поезій знайшли своє безсмертя у піснях, багато яких згодом стали народними.

«Вірші Довгого зберігають яскраве емоційне тло і внутрішнє тепло, чарують безпосередністю переживань і моральною кришталевістю», – зазначав відомий український літературознавець та заслужений діяч мистецтв України Рауль Чілачава.

Окрім українського читача, насолодитися красою віршів Олексія Довгого можуть і поціновувачі поезії у Франції, Грузії, Чорногорії та Македонії.

«Грандіозний «вісімдесятник»», як назвав його один із сучасників, виявив свій безмежний талант і в інших напрямках. Ім’я Олексія Довгого нерозривно пов’язане з творчістю українського народного хору «Родень», де він був засновником та керівником.

Глибоке переконання, що жити потрібно за законами честі і совісті, відкрило двері у світ багатьом визначним творам вже визнаних авторів та початківців. Завдяки його зусиллям були надруковані безсмертні творіння літературного класика Олександра Довженка та майстрині художнього слова Ліни Костенко. Відбувся літературний дебют відомої нині української письменниці Марії Матіос.

Звання «Заслуженого діяча мистецтв України», велика шана читачів та колег, безмежна любов сім’ї стали гідною винагородою для Олексія Довгого за його здобутки.

Бути відважним, не зважати на складнощі, незмінно рухатися до своєї мети – велику силу цих якостей відкрила Родині бабуся Марія. «Заслужений вчитель України», вона ні на мить не переставала вчитися та передавати знання численним учням.

Бабуся Марія – це тисячі посаджених квітів та дерев, це безмежна любов до природи і до життя, це сотні вдячних учнів та успішних життєвих історій.

Та не менш важливою місією стала її підтримка власної родини у прагненнях до нових звершень. Вона змогла через все життя пронести уміння надихати діда Олексія та бути йому надійною опорою.

Бабуся Марія була нашим таємним секретом. Її ніколи не лякали ані труднощі, ані робота. Разом з тим, і сьогодні вона залишається зразком жіночності та елегантності.

Саме її безкомпромісна наполегливість на шляху до своєї мети та подолання найскладніших життєвих перешкод стали незаперечним прикладом для Родини.
Її працелюбність, винахідливість у різних життєвих ситуаціях сприяли зародженню і подальшому розвитку сімейного бізнесу.

Творець цінної культурної спадщини, чия відданість обраній справі дарує відчуття прекрасного та розвиває естетичне сприйняття світу у представників вже кількох поколінь Родини.

Діда дуже рано не стало, але ми так чітко пам’ятаємо тепло його погляду та легкість помаху руки, коли швидкома він так легко і просто ручкою малював наші портрети. Він завжди був спокійним та врівноваженим, сповнений мудрості та любові.

Михайло Курилич відомий як талановитий графік, монументаліст, дизайнер, дослідник гуцульської творчості, викладач та декан Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Важливим внеском у розвиток сучасного мистецтва було те, що дід першим в освітній практиці українських ВНЗ поставив навчальну дисципліну «Основи композиції» на наукову основу. Після його смерті колега Ярослав Ульгурський згадував: «Ті досягнення в основах композиції, які ми зараз уже трактуємо як науково обґрунтовані, для 50-х років були ще зовсім невідомими. І тоді у Львові ніхто, крім Михайла Васильовича, про них не говорив. Він першим почав підтримувати модерні течії, течії сучасні і чисто конструктивні, як воно, власне, і мало би бути. І якщо згодом у Льові створилася своєрідна школа з викладання цього предмету, то почалося це все від Михайла Курилича».

Він вірив у майбутнє та талановиту молодь. Бабуся розповідала, що студенти постійно юрбилися на їхній кухні. Вони приходили до діда Михайла як за науковими, так і за особистими, життєвими порадами. І завжди знаходили підтримку та бажані відповіді.

Поруч із науково-дослідницькою роботою, дід плідно працював як художник-графік. Його улюбленою технікою став лінорит, який дозволяв найкраще втілювати прагнення до лаконізму та декоративної виразності. Вони йшли всупереч концепції панівного в радянський час методу соцреалізму.

Сьогодні його роботи зберігаються в Національних музеях Києва, Львова, Донецька та Харкова. Його екслібриси демонструвалися на багатьох виставках, зокрема, ЕКСПО-69 та ЕКСПО-70, та зайняли почесне місце у музейних та приватних колекціях.

Все життя він віддано служив мистецтву, поширював естетичне сприйняття світу та майстерно надавав творам народного мистецтва нових сучасних форм та сенсів.

Двері в неперевершений світ української культурної спадщини відкрила Родині бабуся Євдокія. Її відданість народним Українським традиціям наповнила родину єднанням, яке передається від покоління до покоління.

До сьогодні в наших домівках зберігаються вишивки, зроблені її руками, а кожен із нас мріє зготувати вареники саме так, як готувала бабуся Євдокія.

Ми обов’язково відзначаємо важливі свята так, як вона нас навчала – єднаючись в родинному колі рідних, дітей, близьких друзів. Адже такі події – це чудова можливість ще раз подякувати Богові за те, що він обдаровує нас любов’ю, та Долі – за людей, які збагачують наше життя.

Наш фундатор і візіонер. «Мислити майбутніми поколіннями» – гасло та незламне правило, яке визначає всі дії та кроки, зроблені нашим батьком. Його потужні аналітичні здібності та наукове мислення є незамінною підтримкою у всіх напрямках діяльності й дозволяють постійно відкривати нові горизонти.

Відомий український вчений та винахідник, визнаний як на теренах України, так і далеко за її межами. Наш батько – людина, яка будує великі системи. Під його керівництвом на замовлення Європейської Комісії створено Інформаційно-аналітичну систему підтримки прийняття рішень на випадок аварій на ядерних об’єктах з урахуванням досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (JCP-2), яка була впроваджена у більшості країн Європи.

Також першим в Україні Станіслав Довгий створив технологію, яка змінила підхід до оцінювання негативного впливу промислових викидів на стан довкілля. Кроки, які поєднували наукові відкриття та їх бізнесову імплементацію, дозволили збудувати фундамент родинного бізнесу.

Непохитне переконання у важливості науки та освіти для побудови успішної конкурентоспроможної держави спонукали батька створити Всеукраїнську систему, яка б надавала можливість творчій молоді розвивати свої таланти.

Я пам’ятаю, як на початку 90-х він почав об’їжджати різні куточки нашої країни, розшукуючи та особисто знайомлячись із креативними, творчими дітьми. Він власним коштом підтримував їх та допомагав відкривати і розвивати свої таланти. Організовував конкурси, літні школи, фестивалі дитячої творчості тощо.

Пізніше – на початку 2000-х – за його ініціативою було засновано Національний Центр «Мала академія наук України», а батька було обрано Президентом МАН. Це створило передумови для налагодження системної інноваційної роботи зі шкільною молоддю в усіх регіонах України та фахової підготовки педагогів і наставників.

Сьогодні під керівництвом батька та його вихованців – Оксена Лісового, Євгена Кудрявця, Тетяни Пещеріної, Василя Дунця, Олени Северенчук, Марії Дуброви та інших учасників великої команди – у МАН щороку отримують шанс реалізувати свої таланти близько 300 000 учнів. Переможці конкурсів МАН беруть участь у всіх найпрестижніших міжнародних олімпіадах та інших змаганнях. Так, минулого року понад 200 вихованців Академії стали їхніми призерами і переможцями.

Важливим досягненням Станіслава Довгого є міжнародне визнання МАН. У 2018 році заклад отримав статус Центру ЮНЕСКО з наукової освіти, а через два роки Єврокомісія надала йому статус Академії Copernicus.

Оскільки батько – людина надзвичайно багатогранна, і ми його дуже любимо, то можемо ще багато писати про його здобутки та захоплення. Але найголовніше – це те, що він і сьогодні є надзвичайно енергійним, сповненим планів та ідей, спрямованих на розвиток нашої молоді.

Філософ не лише за спеціальністю, але й за покликанням, є нашим незмінним помічником у орієнтуванні на справжні, вічні цінності. Для нас досі залишається загадкою, що є джерелом її невичерпної енергії та прагнення до постійного руху – безперервного розвитку, відкриття нових горизонтів та реалізації цікавих проєктів.

Лариса Довга – є дослідницею української культури XVII століття, докторкою філософських наук, професоркою Національного університету «Києво-Могилянська академія», візитуючою професоркою кафедри польсько-українських студій Ягеллонського університету (Краків, Польща), авторкою 74 наукових та науково-методичних публікацій та учасником 64 форумів.

Також вона курує міжнародні проєкти з дослідження української культури та розвиває власний унікальний освітній проєкт, присвячений розвиткові української культури – «УКУЛЬТУРА». Має власну просвітницьку радіопрограму.

У 2012 році вона отримала особливе визнання завдяки реалізації унікального проєкту, присвяченому Інокентію Ґізелю. Було зібрано групу вчених з п’яти країн світу, які впродовж шести років досліджували та перекладали праці одного з найосвіченіших людей в Україні XVII століття, ректора Києво-Могилянської колегії, учня, соратника та послідовника Петра Могили.

В результаті світ побачило перше академічне тритомне видання творів Інокентія Ґізеля, яке містило не лише оригінальні тексти та переклади праць мислителя (написаних староукраїнською, церковнослов’янською і латинською мовами), але й низку ґрунтовних наукових досліджень, присвячених його життю і творчості.

Цю працю було визнано однією з найкращих різними авторитетними видавничими форумами. Також видання було номіновано на премію ім. Юрія Прилюка за найкращий редакційно-видавничий проєкт в галузі філософії.

Сьогодні надзвичайно актуальними є погляди Гізеля, згідно з якими людина розглядається як істота природна і суспільна та раціонально мисляча, яка не просто має право, а зобов’язана діяти, проявляти активну життєву позицію, реалізовувати свій потенціал і дбати не тільки про власне спасіння, але й про суспільне благо. У виборі між «діяти» чи «сумніватися», остерігаючись гріха, Ґізель наполегливо рекомендує займати активну позицію.

Проведене дослідження, а також наукова монографія Лариси Довгої «Система цінностей в українській культурі XVII ст.», справили неабиякий вплив на нашу родину у визначенні справжніх цінностей та напрямку для подальшого руху.

Олесь успадкував блискавичний розум та масштаб мислення від батька, володіння словом та уміння любити від діда Олексія, естетичність сприйняття світу від діда Михайла, ціннісний орієнтир та любов до культури від матері.

Отримавши у 22 роки дві вищі освіти та взявши участь у західних освітніх проєктах (Anglo European School of English Bournemouth, Kensington College of business), Олесь поринув у новий для себе світ бізнесу і досяг чималих успіхів у різних напрямках.

У 24 роки він реалізував великий проєкт, пов’язаний із цінними паперами та нерухомим майном, який дозволив заробити свій перший мільйон. Олесь розробив концепт ревіталізації занепадаючого бізнесу у центрі Києва, отримав кредит, домовився з усіма власниками та викупив їхні частки, підготував бізнес до імплементації оновлення та продав новий проєкт інвестору. Успішна угода дозволила створити плацдарм для розвитку власної справи.

Подальшому прогресу у діловій активності сприяли захист кандидатської дисертації з економіки та проходження курсу магістру ділового адміністрування для топкерівників в INSEAD.

Тож ще у ранньому віці Олесь здобув справедливе місце повноправного партнера у родинному бізнесі. Його ідеї, стратегічне бачення та уміння єднати навколо себе професіоналів допомогли не лише перемогти багаточисленні кризи, які переживала наша країна, але ще й спрямовували до постійного розвитку та дотримання стратегії.

У 2010 році Олесь приходить до рішення надати благодійності системного характеру та засновує Благодійний Фонд «Можемо разом», куратором якого від моменту заснування у 2011 році до сьогоднішнього дня виступає сестра Оксана. Діяльність фонду спрямована основним чином на підтримку проєктів у сфері освіти, спорту та здорового способу життя, а також боротьби з викликами долі.

Чотири роки потому він прийняв для себе рішення про необхідність впливати на розвиток подій на державному рівні та був двічі поспіль обраний народним депутатом від 102 округу, звідки родом бабуся Марія. Передавши свої активи у зовнішнє управління, Олесь залишився у бізнесі партнером та радником.

За відродження духовності в Україні, відданість ідеалам добра та значний внесок у суспільне благо нагороджений Митрополитом Київський і всієї України Епіфанієм Орденом Святого Миколи Чудотворця. Також Олесь має Орден Андрія Первозванного I ступеня та Орден «За заслуги» III ступеня.

Він вважає, що розв’язувати всі спірні питання необхідно за столом переговорів у пошуках миру та взаємної вигоди.

Віддавши частину свого життя політиці, Олесь прийняв рішення, що по завершенню війни, яка принесла значне руйнування Української економіки, він не буде балотуватись на черговий термін до парламенту. Замість цього присвятить наступне десятиріччя свого активного життя відбудові економіки країни, залученню приватних інвестицій в Україну та розбудові родинної інвестиційної компанії.

Свою соціальну відповідальность надалі Олесь вирішив зосередити на сімейних благодійних проєктах підтримки талановитої молоді.

Підкорення нових еверестів, побудова систем та постійний пошук шляхів для вдосконалення є непорушними правилами. Така позиція, поруч із різносторонньою освітою та умінням створювати вивірені команди сміливців, створює надійний тил для ініціатив, які народжуються за «ідейним» столом Родини Довгих.

«Чому психологія???» – запитував батько тринадцятирічну Оксану. «Ось ти побачиш – поки я вивчусь, світ зміниться, і у кожному бізнесі буде психолог, який допомагатиме керувати людьми» – чув він у відповідь кожного разу. На той час це виглядало дивно і майже абсурдно. Але ця думка допомогла виграти ще у школі перший грант і поїхати вчитися до Шотландії, а потім були університети у Києві, Сан-Франциско та Берклі.

Розуміння свого призначення та інженерне мислення через 11 років після цієї розмови повернули Оксану до України, де вона об’єднала знання, практику, культуру та досвід різних країн з метою їх використання на Батьківщині.

Свій професійний шлях Оксана, як і Олесь, почала ще до повноліття, адже в нашій Родині кожен повинен прорости самостійно, і лише після незалежної реалізації та власних досягнень можна претендувати на місце у родинній справі.

Наприкінці 2010 року разом із братом Олесем було прийнято рішення надати своїм благодійним ініціативам системного характеру. Так через кілька місяців було започатковано благодійний фонд Родини Довгих «Можемо разом», який всю дорогу очолює Оксана. Основне гасло Фонду: «Освічена та здорова молодь сьогодні – успішна країна завтра». Кількість реалізованих проєктів та отриманих за цей час нагород важко злічити.

У 2018 році, після здобуття свого визнання на професійній ниві, Оксана взяла під своє керівництво один із напрямків сімейного бізнесу – роботу зі «сплячими» активами. Поєднання позицій керівника з одного боку та партнера з іншого створило дієвий баланс та новий погляд на ефективне управління бізнесом. Адже процес прийняття рішень поєднує оцінку довготривалого ефекту та користі і, водночас, важливість демонструвати високу результативність.

За 3 роки управління обраний напрямок зазнав системної реформи – його прибуток збільшився утричі, відбулися зміни і модернізація управління та підходу до роботи з проєктами. На новий етап розвитку перейшла діяльність з «ревіталізації» нерухомого майна та роботи з об’єктами, що мають культурне значення.

Звісно, все це стало можливим лише завдяки гармонійному поєднанню ефективної команди, далекоглядних партнерів-порадників та сімейних цінностей, які вказують нам шлях.